Житомир змінюється. Тихо, без гучних слів — але помітно для тих, хто дивиться уважно. Місто, яке колись здавалось застиглим у спокої старих вулиць і соснових парків, тепер пульсує новою енергією.
Переселенці зі сходу привезли сюди не лише валізи — вони привезли досвід, ідеї, віру в те, що можна почати все з початку. Вони відкривають кав’ярні, студії, майстерні, маленькі бізнеси. Їхня присутність — це ковток живої сили, який запускає рух у всьому місті.
Житомир відповідає взаємністю. Тут знаходять друзів, партнерів, однодумців. Тут з’являються арт-простори, благодійні ініціативи, культурні події, про які ще кілька років тому ніхто не чув. Місто ніби вчиться говорити новими голосами — тепер тут звучить багатоголосся України.
І в цьому є щось глибоко символічне. Бо Житомир — не просто пункт на карті. Це місце, де зустрічаються долі, і де біль трансформується у творення. Тут, серед старих дерев і нових ідей, виростає нове коріння українського життя.
Житомир — це серце давнього Полісся, Де шум лісів і річка повновісна. Де казка дихає крізь млу і роси, Де предків шепіт — вітром у покоси.
Тут кожен камінь — пам’ять поколінь, І кожна вулиця — мов хроніка століть. Тут небо синє, свіже, як ранкове диво, І душу гріє місто — щиро і грайливо.
Тут пахне липа в серпні золотому, І дзвонить серце, коли йдеш додому. Бо Житомир — не просто житній край, Це — спокій серця, особистий рай.
Тут світло рік за роком нас єднає, І місто мрії крила нам тримає. Любов до нього в серці не згасає — І кожен крок додому повертає.